Четверг, 19.10.2017, 20:13
Diva Dii
Главная Регистрация Вход
Приветствую Вас, Гость · RSS
Меню сайта
Категории раздела
Повседневное [57]
Отзывы о книгах [74]
Приколы [16]
Капли времени [4]
Эпизоды из прошлого, воспоминания. Веселые истории. Пережитое.
Тутти-фрутти [72]
РЕКОМЕНДУЮ!
Поиск
Новые фразы
Форма входа
 Блог
Главная » 2012 » Июнь » 16 » Вони нами прикриваються
09:31
Вони нами прикриваються
Ці навколомовні нотатки написані у відповідь нечистоплотним політиканам Колісниченку, Табачнику...

Вся моя сім'я - практично повністю російськомовна. Але з повагою ставляться до української мови та культури. Від найменших (від 20 - беру "розумний, свідомий" вік, коли вже є хоч якась своя думка - до найстарших - за 70).

Мій брат - і досі українською не може два речення зв'язати, хоча інколи намагається це робити (пост-імперський синдром).
Він навчався у Херсонському педагогічному інституті за радянських часів. "Вчитель праці та креслення". Причому він навчався російською мовою. Хоча відразу, від самого початку було точно відомо, що розподіл у них - по селах Херсонської області.
Питання: "Навіщо тоді було його вчити російською мовою?!" - тобто вчителя для сільської української школи?!
Звісно, що він поїхав у село. Викладав там - українською. Бо школа ж - українська! Знаєте, як це було?!..
Він і досі не може розмовляти українською. Але - завдяки цьому своєму досвіду - абсолютно переконаний, що вертикаль навчання у державі повинна бути одномовною. А саме - українською.

Його дружина - руська, народилася та жила у дитинстві в Абхазії. Вчилася на художника у Пітері. Потім працювала у Латвії. А потім - приїхала працювати у Херсон.
Так вона (російськомовна руська) вважає, що темпи українізації в Україні - занадто ПОВІЛЬНІ, недостатні. Хоча знову ж таки - українську зараз вже розуміє, але розмовляти майже не може. Хоча намагається. Але вона бачила, як ці процеси йшли у Латвії на початку 90-х років!

У середині 90-х років я для своєї доньки цілком свідомо обрала українську гумназію. Анітрохи за цим не шкодую! І донька теж вдячна мені за те, що я надала їй змогу полюбити і українську мову, культуру, літературу теж. Тому вона зараз чудово розмовляє і пише обома мовами, із задоволенням читає "в оригіналі" книги на обох мовах, любить українську літературу.

Справа не так у тому, якою мовою спілкується доросла людина (це у нас, на Півдні), як у тому, як вона ставиться до української мови, культури та історії - чи з повагою, чи із зневагою.

У мене було кілька випадків, коли я протягом 15-хвилинної розмови (причому ми спілкувалися російською, звичайно) переконувала різних людей у тому, що в Україні повинна бути лише одна державна мова - українська.
Один з них (підприємець) в результаті моїх аргументів висловився дуже чітко, по-діловому:
- Понял. Согласен. Где подписать?
smile

Запевняю Вас - насправді я можу ще досить багато продовжувати розповідати подібні "навколо-мовні історії" із власного досвіду та досвіду моєї сім'ї. Можливо, я буду такі історії викладати тут, у блозі.

Тож наразі потреба усієї моєї (російськомовної) родини абсолютно не у другій державній мові. А точно НАВПАКИ: моїй родині треба, щоб темпи українізації збільшилися, і щоб у нас було БІЛЬШЕ умов для того, щоб спілкуватися українською, якомога більше звернутися до української мови, культури, літератури, історії.

Вважаю ці історії нашої сім'ї досить типовими для південних міст (Херсон, Миколаїв, Одеса, Запоріжжя...) - міст, а не областей. В областях трохи краще. Там українська мова все-таки збереглася і де-факто є мовою міжнаціонального спілкування.

Упевнена, що треба більше розповідати російськомовним українцям про переваги однієї державної мови на ось таких простих прикладах із життя. І таким чином асимілювати їх (і мене у тому числі!) в україномовне середовище.

А найгірше з усих цих історій те, що нечистоплотні політики (типу Колісниченка та Табачника) постійно ПРИКРИВАЮТЬСЯ нами - російськомовними українцями. Такі політики вважають, що ми всі автоматично хочемо другу державну російську мову.
АЛЕ Ж ЦЕ КАТЕГОРИЧНО НЕ ТАК!
І саме це мене найбільше обурює!


Українського повинно бути більше!
Категория: Тутти-фрутти | Просмотров: 543 | Добавил: DivaDii | Теги: друга державна, мова | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Diva Dii © 2017-2014
Календарь
«  Июнь 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архив записей
Разрешите узнать
Знаете ли Вы меня, ...
Всего ответов: 52
Теги
заработки и быть счастливым плагиат выборы-2010 приколы изучать политика тизеры баннеры мое креативчик CMS предпринимательство заработок всячина мои креативы хостинг дешевый украинский Война выборы янукович прикол сайтостроение отзывы о книгах впечатления анекдот борьба с плагиатом чтение Гранже отзывы на книги религия вера Веллер повседневное мова мои сайты креатив гвд креативы Amazon Kindle моё
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

У меня в гостях:
Приглашаю на новый сайт DivaDii. Все обновления - смотрите там.

Никнейм DivaDii зарегистрирован!